Село Чернече Балтського району святкує день свого заснування

Село Чернече Балтського району святкує день свого заснування. З нагоди свята голова обласної ради Анатолій Урбанський передав вітання чернечанам: «За декілька сторіч одне з найстаріших сіл Одещини багато пережило за свою історію. Проте не дивлячись на довгий та тернистий шлях, воно вистояло за будь-яких політичних режимів й славиться людьми з героїчним минулим. Це гарний, мальовничий край із розвиненою інфраструктурою, сільським господарством, який має великий туристичний потенціал. Тож нехай же й надалі процвітає село, народжуються і підростають діти, спокійно і захищено почуваються люди похилого віку. Нехай серця наповнюються гордістю за своє рідне село, прагненням до єдності та порозуміння, а ваше уміле господарювання стане запорукою втілення у життя найзаповітніших мрій, всіх добрих справ та задумів кожної родини. Від щирого бажаю чернечанам здоров’я, щастя, добра, достатку, щедрої долі, мирного неба над головою та рідної землі під ногами!».

Село виникло у другій половині XVI століття. Воно простягається на зі сходу на захід по обидва боки річки Смолянки, яка являється притокою річки Савранки і впадає в Південний Буг. Тепер річку в центрі села розширили і утворився гарний ставок, який причаровує до себе відпочиваючих зі всього району.

Чернече розташоване на відстані 16 кілометрів на північ від районного центру – міста Балти. На північний захід від села починаються схили Волино-Подільської височини, на півдні пролягає Причорноморська низина. Його назву пов’язують з існуванням у сусідньому лісі православного монастиря-скіта. Під час набігів гайдамаків поселенці скіта покинули його і ховалися в слободі. На березі річки Смолянки вони розташували своє перше поселення, назва якого пов’язана зі словом «чернець» – монах.

Село має свій довгий, важкий шлях розвитку, пов’язаний з історією всієї країни – тяжке становлення села та гніт царського режиму, прихід радянської влади, колективізацію, голод , нацистську окупацію.

24 березня 1944 року село було визволено військами 2-го Українського фронту і розпочалося нове життя. Жителі почали відроджувати  господарство. Із року в рік рівень продуктивності сільського господарства ріс і поповнювались ряди передовиків сільського господарства. Зернове господарство було провідною галуззю сільського господарства села. Зернову спеціалізацію визначали 3 провідні культури: озима пшениця, кукурудза на зерно та ярий ячмінь. Головними технічними культурами були соняшник та цукровий буряк. Також було розвинуте овочівництво, більшу половину врожаю овочів давали томати, огірки, морква, кабачки. На богарних землях були розташовані посіви кормових культур, які представлені багаторічними і однорічними травами, кукурудзою на силос, коренеплодами. В колгоспі було розвинуте виноградарство та садівництво. Серед галузей тваринництва були найбільш розвинені скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство.

З початком незалежності України розпочалася приватизація сільськогосподарських підприємств, це створило умови для формування нових відносин на селі, відносин справжніх власників. В середині 90-х років  розвивається фермерський рух.

Село сьогодні – це фельдшерсько-акушерський пункт, дві бібліотеки, 6 магазинів, які забезпечують населення продовольчими та промисловими товарами, будинок культури, навчально-виховний комплекс (середня школа та дитячий садок), церква, сільгосппідприємство.

Про село Чернече складено багато легенд, які передавалися з покоління в покоління і дійшли до сьогодення. Це легенди про Юркову, Половинчик, Криничку та багато інших місць.