Забруднення атмосферного повітря

Найбільші обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря мають підприємства, які виробляють та розподіляють електроенергію, газ та воду (43% від загальних викидів стаціонарними джерелами по області) та підприємства переробної промисловості (29% від загальних викидів стаціонарними джерелами по області).

Серед населених пунктів області, як і раніше, найбільшого антропогенного навантаження зазнає атмосфера м. Одеса, м. Южного, Ананьївського, Білгород-Дністровського, Ренійського, Тарутинського районів.

Основними забруднювачами атмосферного повітря в регіоні залишаються підприємства нафтопереробної, хімічної промисловості, з виробництва цементу та підприємства, які розподіляють газ, на які припадає майже 70% викидів всіх шкідливих речовин, а саме ВАТ “Одеський припортовий завод”, ВАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод», ВАТ “Одесагаз”, ВАТ “Газтранзит”, ВАТ “Одесанафтопродукт”, ВАТ “Цемент”.

Причинами надмірних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря є: робота підприємств в умовах зношеності основних фондів, недосконалості технологічних процесів базових галузей промисловості, недостатня забезпеченість останніх очисними спорудами для уловлювання та утилізації забруднюючих речовин, введення в дію нових підприємств.

Залишається гострою проблема забруднення повітря пересувними джерелами, і особливо, автомобільним транспортом. Надходження шкідливих речовин від автотранспорту домінують над викидами від стаціонарних джерел, і становить 81 % від загальної кількості забруднюючих речовин, що надходять в атмосферне повітря.

Надходження шкідливих речовин від пересувних джерел домінували над викидами від стаціонарних джерел майже в усіх районах та містах області, крім міста Южного, Ананьївського, Березівського, Ренійського, Тарутинського районів. Майже 42% загальної кількості викинутих забруднюючих речовин від транспорту перепадає на місто Одесу.

Підвищення рівня забруднення атмосферного повітря відмічається вздовж автомагістралей та у великих містах. Концентрація забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та на ґрунті перевищує граничнодопустимі рівні у 5-7 разів. Населення міст області зазнає ризику розвитку хвороб, пов’язаних із забрудненням повітря.

Таке становище формується у результаті наступних складових:

–   значне зростання кількості автотранспорту;

–   незадовільний технічний стан автотранспорту через його значний вік;

–  низька якість пального.

–  відсутність оптимальних транспортних розв’язок. Весь транзитний транспорт проходить через міста, що значно збільшує їх загазованість;

–  наявність на території області великої кількості АЗС (призначених для заправлення бензином та дизельним паливом).

Вплив екологічно-небезпечних виробництв, розташованих у сусідніх державах

Однією з давніх і екологічно-небезпечних є проблема, пов’язана з експлуатацією ЗАТ «Молдавська ДРЕС». Вона була побудована в 1964 році, до її складу входять 12 енергоблоків. Після розпаду СРСР та встановлення кордону незалежних держав частина об’єктів Молдавської ДРЕС, у тому числі золошлаковідвали (близько 300 га) залишились на території України, а саме на землях Граденицької сільської ради Біляївського району.

Молдавська ДРЕС є основним забруднювачем довкілля в Біляївському районі. Площі відвалу не рекультивовані і при поривах вітру зола переноситься на суміжні території. За попередніми розрахунковими даними викиди пилу з поверхні споруд шлаковідвалу становлять більш 41,6 тис. тон на рік.

З експлуатацією Молдавської ДРЕС повязана проблема Кучурганського водосховища, яке було побудоване для її обслуговування у 1967 році у руслі р. Кучурган на території України і Молдови. Для створення технологічно необхідних запасів води уздовж водосховища збудовано дамбу обвалування, внаслідок чого берег опинився нижче рівня води у водосховищі на 3,0-3,5 м.

Для запобігання підтопленню територій селищ Одеської області в комплексі з водосховищем побудовано дренажну систему, яка складається з дренажного каналу та трьох дренажних насосних станцій. Ця система є технологічною складовою Молдавської ДРЕС, але на сьогодні опинилась на території України і у зв’язку з життєвою необхідністю експлуатується місцевими територіальними громадами. Проте постійні ризики підтоплення прилеглих населених пунктів Кучурган і Лиманське існують і зараз.

На території Республіки Молдова біля с. Джурджулешти на суміжній з Одеською областю території (Ренійський район) у 1997 році розпочато, а у 2006 році закінчено будівництво нафтоналивного терміналу.

Будівництво його є екологічно небезпечним не лише для довкілля, а й для населення Одеської області та економіки України  по таких напрямках:

– використання води для питного, технічного і промислового водоспоживання (нижче за течією розташовані водозабори міст Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилкове);

– водоспоживання для сільського (зрошення і вирощування рису, водозабори вздовж української ділянки Дунаю) і рибного господарства;

– екосистеми придунайських озер (Кагул, Картал, Кугурлуй, Ялпуг, Саф’ян, Катлабух і Китай) та використання їхніх природних ресурсів (туристично- рекреаційних, рибних і водних);

– цінні природні об’єкти природо-заповідного фонду України: Дунайський біосферний заповідник, регіональний ландшафтний парк “Ізмаїльські острови, водно-болотні угіддя міжнародного значення “Озера Кугурлуй” і “Озеро Картал” та прирусловий ліс Дунаю;

– екосистеми дельти Дунаю та північно-західної частини Чорного моря в цілому.