65032, пр-т. Шевченка, 4, м. Одеса, Україна
Обласна рада
В Одеській області розповсюджені зсувні процеси, що викликають руйнування споруд, втрати цінних сільськогосподарських земель. Особливе місце в розвитку зсувів займає морське узбережжя та схили лиманів. Площа зсувонебезпечних ділянок становить майже 20% території області.
Найбільше зсувопрояви отримали розвиток у північно-західній та західній частинах області на території з сильно розчленованим рельєфом.
В 9 районах області (Кодимському, Балтському, Любашівському, Ананьївському, Красноокнянському, Фрунзівському, Ширяївському, Великомихайлівському і Тарутинському) на відрогах Волино-Подільської та Південно-Молдавської височин кількість зсувів у кожному районі змінюється від 300 до 500. Найбільша кількість зсувів (більше 500) зосереджена у Котовському районі, де розчленованість рельєфу максимальна. На території району беруть початок практично усі ріки Одеської області. В центральних районах області кількість зсувів зменшується від 300 до 101 – у Березівському, Роздільнянському та Комінтернівському районах, до 100 зсувів – у Савранському, Миколаївському, Іванівському, Біляївському, Овідіопольському, Білгород-Дністровському, Саратському, Арцизькому, Болградському та Ренійському районах. У південно-західній частині області в трьох районах (Татарбунарському, Кілійському та Ізмаїльському) зсуви відсутні.
Найбільш великі й небезпечні зсуви розвиваються на узбережжі Чорного моря. Візуальне обстеження морського узбережжя виявило значну (30,5%) їх активізацію. Найбільша активізація зсувних процесів проявляється на ділянці узбережжя моря між селом Крижанівка і Великим Аджалицьким лиманом. Тільки за 2007 р. у процесі активізації на морському узбережжі в зсувний процес було залучено й вилучено з господарського освоєння приблизно 6027 м2 прибровної частини плато, з них в селі Фонтанка – приблизно 2825 тис.м2 (46,9%).
Дещо меншою площинною ураженістю (від 5,1 до 10 км2) виділяються Біляївський і Тарутинський райони. Перший характеризується великими зсувами на схилах Хаджибейського та Куяльницького лиманів, другий – великими зсувами на схилах рік Сака, Когильник та Чага.
Основними природними чинниками, що викликають розвиток зсувів на території області, є геологічна будова, гідрогеологічні умови, рельєф місцевості, клімат, інтенсивність і контрастність неотектонічних рухів. В той же час такі процеси як ерозія та абразія, порушують рівновагу схилів і виступають також одним із основних чинників зсувних процесів.
Протизсувні заходи в області носять локальний характер і виконуються в останні роки тільки у разі аварійного стану споруд, руйнування транспортних мереж. Разом з тим, сучасний стан узбережжя, у першу чергу, в межах населених пунктів, вимагає термінового вжиття систематичних заходів для проведення будівництва, реконструкції або ремонту протизсувних споруд.